"Десять штук полетіло": на передовій під Горлівкою бойовики почали вести обстріли з мінометів

Російські окупанти темною порою доби знову почали застосовувати на передовій міномети. Українським захисникам віддано наказ спостерігати і не піддаватися на провокації. На багатьох з них чекає родина, хтось воює за тисячі кілометрів від своєї Батьківщини, але вони обрали захищати Україну за будь-яких обставин. 

Про це йдеться в сюжеті ТСН.19:30. 

Для Олексія Шепінського найдорожчі імена — це імена його семи дітей. Чоловікові 43, і від 2017-го він воює на фронті у складі 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. 

Слідами тата в армію пішла і старша донька Олексія. Своє сімейне життя цей солдат коректує з окопу, за якихось кілька кілометрів від Горлівки. Каже, діти не хотіли, аби він їхав на війну.

“Дружина не справляється сама дома. Але я поставив перед фактом, що це потрібно. Це мій обов'язок, а також усіх хлопців, які тут”, — розповідає Олексій. 

На протилежному боці від українських військових вороги копають, їздять на автомобілях і запускають безпілотники-розвідники над нашими шанцями. Справжньою несподіванкою для армійців на цій ділянці фронту став вечірній обстріл із мінометів.

“Об 11:20 були помічені в тепловізор дві особи, після чого почалися кулеметні черги. “Закінчили (обстріли. — Ред.) мінами — штук 10 полетіло”, — переповідає Олексій. Бойовики вдарили по сусідах цього українського підрозділу і міни просто перелітали через шанці наших вояків. 

Ще один військовий, Олеляд — український азербайджанець, і він добре знає що таке “рускій мір”, і пам'ятає війну 1990 року, через яку полишив Батьківщину. Йому 51 рік, воює він вже 5 років і не збирається повертатися додому, поки ворога не буде переможено.

“Росія вважається агресором всюди, і не лише в Україні, а й в Азербайджані, Молдові. У неї всюди техніка (своя. — Ред.) і прикладена рука всюди”, — каже Олеляд. На його думку, Україна може повчитися дечого в Азербайджану, наприклад, відвойовувати своїй території самим: “Інакше що ми лишимо після себе своїм онукам? Нічого, голе поле з дірами”.

Але зараз реалії тут на передовій інші. Наказ — спостерігати і не піддаватися на провокації. Про український прапор над Горлівкою можна хіба що мріяти, дивлячись із окопів на окуповане місто.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *