Змінилося буквально все: за що тепер відповідає місцева влада і як ділитимуть повноваження ради районів та громад

Місцеві вибори в Україні стали фінальним етапом нового територіального поділу країни. Змінилося буквально все: з'явилися нові громади, перекроїли межі районів і з'явилися нові відповідальні.

Про це йдеться 1 листопада в сюжеті ТСН.Тижня.

Це фактично, як узяти й переїхати з гуртожитку, де все було спільним, а отже – нічиїм, де гроші, які платили за комуналку, осідали невідомо де, до нової квартири. Де тепер самі мусимо дбати: про труби, порядок в оселі, купівлю нових меблів для дитини, домашню аптечку та бібліотеку. Або найняти для цього такого собі домоврядника.

Саме це українці й зробили минулого тижня. Найняли собі керівників територіальних громад, депутатів районних та обласних. І хоч підрахунок голосів іще триває, ТСН вирішила з'ясувати, що тепер громадяни можуть з них вимагати.

Обласні, районні чи ради громад, яких обрали українці 25 жовтня, на щоденне життя громадян впливатимуть набагато більше, ніж парламент чи президент. Цей вплив різний. І тут над усіма нависла серйозна загроза. Це можно зрозуміти на прикладі міста Буча Київської області.

Воно унікальне. Колись невеличке селище стало містом обласного значення, потім центром територіальної громади, а тепер взагалі центром новоствореного району. Але досі ані місцеві жителі, ані навіть влада не можуть уявити, як розмежувати повноваження, а отже кому належать гроші.

“Які повноваження будуть у районних рад, мабуть, і законотворці достеменно не знають. А районна рада – це не буде роздута модель, до якої ми звикли, аналізуючи районний устрій, штат, що є”, – каже голова Бучанської територіальної громади Анатолій Федорук.

Чинний мер Бучі пояснює, що все тепер вирішують громади. Це називається базовий рівень послуг – освіта, медицина, ЖКГ, благоустрій, земельні питання і місцевий транспорт. Тож роль депутатів громади та виконкому сильно зросла. Адже тепер в місцевих бюджетах з'явились гроші, при чому велетенські.

Раніше все було влаштовано так:

з загального державного бюджету гроші просіювались через сито обласних та районних рад;
більше діставалось, в основному, лояльним мерам чи партіям, які представляли більшість в обласних радах. На місцях це призводило до того, що стратегічно важливі об'єкти заморожували.

Тепер все змінилось. Із загального гаманця – гроші на освіту і медицину напряму йдуть до громад. Та й громади зі своєї “пісочниці” нікому нічого не віддають. Всі місцеві податки забирають собі і спрямовують на важливі для громади об'єкти. Тож депутати громади мають дуже добре думати, куди спрямувати ці ресурси аби їх захотіли обрати на наступних виборах.

Чи стануть при цьому багатші села, які увійшли до громад? Для цього вигадали спеціальну посаду – старост. Саме староста є представником села у виконкомі громади. Він стежить за благоустроєм, до нього можна звернутись по необхідні довідки. У разі проблеми у селі саме він має змусити депутатів дізнатись про негаразди і виділити на їх рішення гроші . Але його ніхто не обирає . Він навіть жити може в іншому місці. Підніме важливе питання для села для депутатів і виб'є під це гроші.

Щодо районних рад, то їх не прибрали з Конституції, тобто фактично закріпили за депутатами місця у владі.  Їм відведена історична місія. Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобажан стверджує, що районні депутати – то такі собі транзитери: “Ми називаємо їх органами транзитного типу. Роботи в них буде от стільки. Не буде да звичної роботи, яка в них була ні за що не відповідати і сидіти. Вони сиділи на 60% ПДВ і визначали цьому селу дам, цьому селу не дам. І потім приїхали перерізали стрічку – ооо, які молодці. Ні! В них буде трошки інша робота”.

Ця інша робота – це добровільно і без скандалів передати майно, кадровий ресурс та бюджетні установи громадам. Мають вкластися у перші рік-два каденції. А далі це – субрегіональний розвиток, пошук спільних проєктів, спільних інвестицій. Це задача, яку раніше районний депутат не виконував.

Але навіть ця робота у райрад лиш гіпотетична. Адже закону, що визначав би їхню зону відповідальності, нема. Якщо до кінця листопада закон про райради не ухвалять, то добровільне самознищення райрад може перетворитися у скандали, корупцію і судову тяганину, каже мер Бучі.

Для жителів громад такий хаос означатиме холодні батареї, затримку зарплат, непроїзні дороги і суцільну плутанину з відповідальними.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *